foolish_neko | Entries tagged with враження від читання

видання ілюстроване А. Базилевичем
Іноді на полицях сімейних бібліотек зберігаються справжні скарби. Як ось це подарункове видання 1969 року, що його подарував друг моєму дідусеві. Дідуся, на жаль, вже давно нема з нами, а книга збереглася. Їй уже 54 роки.
Тішить, що попри час, коли її надрукували, у книзі майже нема відбитку совка. Вона просякнута українським духом. В усіх улюстраціях, в кожному слові - українство. І я знаю, про що кажу. Бо скачав з інету інше видання, збірку трьох найвідоміших творів, і там від зносок усе ригає.
Ілюстрації Базилевича - це окремий витвір мистецтва. Жваві, барвисті, живі. І хоч сама по собі "Енеїда" - травестія і сатира (на відміну від Вергилієвої", що уславляла імператора), ілюстрації виконані з любов'ю та турботою. Не забув ілюстратор і про ледь помітні, але дуже важливі дрібнички, як то традиційні українські куманці на столах, характерні глечики та страви.
Мені дуже пощастило, що у мене вдома є ця книга.
( <img )

вподобати на тамблері

Найгірше у цій книзі те, що "1795" ще не видали українською.
Мене навіть дивує те, як сильно мені сподобалась ця книжкова серія. Я дуже рідко читаю літературу, що видана уже у 21 сторіччі. Та й навіть у 20му. Але на "1795" тепер чекатиму з нетерпінням.
( <img )

вподобати на тамблері

Зазвичай я не читаю сучасну літературу. Про цю книгу я дізнався випадково та мене підкупив жартівливий опис одного з головних героїв як такого собі страждаючого готичного молодика-одноногої собачки з сухотами у нуарному 18 сторіччі.
І я радий, що зацікавився цією книгою, бо анотація не те щоб цікава. Я б просто пройшов повз неї у книгарні. Але я її придбав та не шкодую.
( <img )

вподобати на тамблері

Елізабет Ґаскелл сподобалась мені як письменниця. Шкода, що в українському перекладі існує лише ця добірка творів. Проте, вони, безперечно, заслуговують уваги.
Ґаскелл вміє тримати читача у напрузі не затягуючи сюжет твору. За очікуванням розкриття таємниці не знуджуєшся. Вона вміє стисло, образно та влучно розкрити сюжет, не втрачаючи ні характерної повнослівності старих англійських творів, ні готичної стилістики. Я б із задоволенням почитав ще щось від Ґаскелл. Сподіваюсь, колись у майбутньому українською з'являться й інші її твори.
( <img )

І розпочати свій читацький рік я вирішив з "Прикладної палеонтології" Вадима Яненка.

( <img )
Щиро раджу почитати усім, хто цікавиться нюансами палеонтології, бо це радше книга не про динозаврів, а про те, як провадиться наука.

Знайшов ще одну перлину домашньої бібліотеки. Колись її подарували бабусі на 8 березня. Книга дуже красиво оформлена. Ілюстрації неймовірні. Навіть сама палітурка - суцільний малюнок. Не дарма називається "кіноповістю".

( <img )

Якщо спробувати іронічно та з гумором підсумувати геть усі твори Азімова, то я б, наразі, сказав так: Азімову легше уявити собі процес мислення ШІ, позаземні негуманоїдні цивілізації, апокаліпсис, смерть та зародження зірок, аніж жінку, що рівна чоловікові. Навіть у найвіддаленіших галактиках, населених буквально червоними ктулхами, жінки цих ктулху - домогосподині.
І це трохи кумедно - розуміти, як епоха та дотичні їй соціальні конструкти обмежують уяву людини. Хоч в нього й є жінки-науковиці, жінки-дослідниці, але їх мізерно мало. Людина могла уявити собі практично все, що завгодно, але не могла вийти за межі такої примітивної речі, як міжстаттеві упередження.
Чи то тільки мені так здалося?
Якщо не зважати на цей доволі кумедний момент, то мені дуже сподобалась творчість Азімова. Те, як він викладає свої думки, створює світи. Дуже приємно читати.
( <img )

вподобати на тамблері

Це збірка оповідань Майрінка, видана ще 1999 року. Як зазначено на титульній сторінці - "у виданні повністю збережено авторський правопис".
Ця добірка дала мені остаточно зрозуміти, що Майрінк - не мій автор. Я його не розумію. З усієї добірки мені сподобалась лише одна оповідь, яка на початку видалась ґротескною і шаленою, але потім до мене дійшов гумор.
( <img )

вподобати на тамблері

Манера оповіді у цій книзі нагадує свідомість божевільного. Або сон. Вона в'язка, тяжка, плутана, переповнена сенсами і символами, які були б зрозумілі людині усередині сну, але не мають жодного змісту для стороннього споглядача. Основні події відслідковуються ніби крізь каламутну воду. У мареві плутаної філософії і логічних зв'язків, які є логічними, вочевидь, тільки для самого головного героя, проглядає сама історія - доволі прозаїчна.

( <img )

Книга, яка свого часу була заборонена цензурою. Ще дивнішим є те, що написана вона була Даніелем Дефо, автором відомої на весь світ серії про пригоди Робінзона Крузо.
Я вже погано пам'ятаю свої враження від, власне, Робінзона Крузо, але "Молл Флендерс" мені сподобалась. Авторська мова легка і зрозуміла, написано з гумором і без якоїсь надлишкової набожності і побивань, як воно раніше було заведено. Якщо головний герой не взірцевий християнин - має щосекунди побиватись, каятись і творити своє діло крізь сльози, як та мишка. Мабуть, через те, що в книзі пригоди зухвалої і відвертої жінки описані "чоловічою мовою" (усі ж знають, що десь до ХХ сторіччя жінки могли писати тільки любовні романи?). Звісно, автор і сам чоловік, але чого це він героїню свою наділив якоюсь особистістю, еге ж?
( <img )

вподобати на тамблері

Закрут гвинта

Дивовижно, але я до останнього не усвідомлював, що “Закрут гвинта” - це саме та оповідь, за якою були зняті “Примари садиьи Блай”. Навіть побачивши, що назва місцини - Блай. Навіть дочитавши до кінця. Можливо, це через мою феноменально погану пам’ять, можливо тому, що я дуже неуважно дивився, чи через те, що адаптація задалека від оригінального сюжету.
( <img )

Дейзі Міллер

Не сподобалось. Не стиль автора чи що, а розв'язка історії.
( <img )

Це дуже “зігріваюча” книга про токсичну родину, де батько - просто татусь року, а тітка ще гірша. Я не побачив там типового любовного роману, але побачив яскраву соціальну драму. Наочний приклад того, як родина можне змарнувати життя молодої хорошої дівчини.

( <img )

Я придбав електронний варіант цієї книги на хвилі свого захоплення 18-19 сторіччями в літературі. Хоча, кого я обманюю, я просто старушенція, яка читає класику і нічого не тямить у сучасній літературі. Тиждень тому я з подивом виявив, що чомусь у мене в пам’яті ця книга змішалася з екранізацією “Скверу Вашинґтона”, але насправді я вже забув нащо її купував, чому хотів прочитати і взагалі як відшукав. Але ось, вона вже придбана і прийшов час її прочитати. Назагал: мені сподобалось, але не так, як ви (уявні і неіснуючі) можете подумати.
Стислий переказ без зовсім вже кричущих спойлерів: це історія про нещасливе кохання одного довбня протягом усього життя у той чай, коли він міг би мати зправжнє зворушливе кохання удома. Мені ця фабула нагадала сюжет “Назви мене своїм ім’ям” (якого я не читав, але ~~засуджую~~ чув), якщо ви розумієте про що я.
А тепер зі спойлерами.

( <img )

Нарешті я дочитав "Джонатана Стрейнджа та м-ра Норрелла", яку придбав ще влітку, українською мовою.
Ця книга вже стала невід'ємною частиною мене і моїх уявлень про Англію та англійський фольклор. Я можу безкінечно вихваляти її: неперевершена, захоплююча, дивовижна, чарівна, неймовірна, магічна, глибока, багатошарова. Нескінченно можно виголошувати похвали і жодна з них не буде зайвою. Мені забракне слів аби передати наскільки ця книга довершена і ідеальна. Я без жодних сумнівів можу сказати, що це моя улюблена книга. Єдина книга, котру я перечитав уже вчетверте і не хочу спинятися.
Ця книга змінила мій світ. Жодний твір не вражав мене так глибоко і не захоплював.

***

І тому моє обурення українським виданням не має меж.
Я дуже вдячний перекладачеві, робота над перекладом дійно неймовірна. Я дізнався багато слів, яких досі ніде не зустрічав. Перекладач зміг передати відчуття від мови оригіналу, переклав твір влучно, зі збереженням стилю автора і в багатьох місцях дослівніше і краще переклав ніж у російському перекладі. Тут у мене нема і не може бути нарікань.
Також я вдячний М. Назаренку за його аналіз твору, оповідь про деякі нюанси та частини біографії С. Кларк, без яких розуміння її витвору не є досконалим.

І все це спаплюжила жахлива робота коректора (або хто текст мав вичитувати). У книзі за 550грн, з якісною обкладинкою, хорошим друком, я нарахував близько 150 обдруківок. Десь 120 сторінок з 800+. Як взагалі таке можна було допустити? Як ця книга пішла у друк з очевидними обдруківками типу "ы" замість "і"(вочевидь, перекладач випадково не перемкнув розкладку на клавіатурі), з "в" замість "а" або випадковим "г" замість "ґ". Це просто ганьба. І по тексту видно, що переклад був з англійської мови, тобто не запідозриш, що хтось тупо переклав російський переклад. Це просто помилки машинного набору. І хтось їх не виправив.
Дуже сумно. Це прекрасна книга. І такий сором. Купивши книгу за такі кошти і побачивши там оце, чи схоче хтось ризикувати ще раз? І чи не виникне у читачів враження, що це якась другорядна бульварна книжка, якщо її так недбало вичитували і допустили у друк з такою кількістю обдруківок?
І це ж не фанатський переклад десь в інтернеті. Це офіційне видання книги в Україні. Я у розпачі і взагалі у шоці від того, як це можна було таке зробити. Написав про це у відгуках на сайті видавництва, але відгуки вони не публікують)))0)) Проте, книги вже чомусь нема в наявності, навіть і не знаю чому))
Не так шкода грошей, як соромно за таку якість видання і зіпсовані враження. Я хотів придбати улюблену книгу у паперовому вигляді, віддячити за її переклад таким чином, а побачив там таку образу письменниці. Сподіваюсь, та людина, яка це вичитувала, у видавництві більше не працює і не підкладе їм ще одну таку свиню.

Все ще читаю цикл про Ді.
Гадаю, моєю улюбленою частиною буде шоста книга - "Проща священного та мирського".
( <img )
Але сьогодні я хотів написати не про це. Мене надихнув на роздуми один момент у сьомій книзі. Аристократи в книжках (тобто з погляду звичайних людей) - свинойоби кончені. Чого вони там не витворяли, так би мовити, вбивали, грабували, ґвалтували гусей.
І нинішня головна героїня сказала Ді: "Я впевнена, ти на власні очі бачив красу і неперевершеність цивілізації, яку залишило по собі Панство (тут опис заможності, величі і наукового прогресу)... Чому ж вони були такими жорстокими? (опис їхніх звірств) Гадаю, що краса цивілізації не має ніякого відношення до моральних якостей раси, що її створила.

Ну... Так? Он у нас нібито 21 століття, в космос літаємо, коллайдер запускаємо, робимо ГМО, будуємо нереальні будівлі, сади, парки, створюємо книги і картини. І в той же час русня чинить геноцид цілої нації, скидає на житлові будинки заборонені в усьому світі боєприпаси, нехтує законами військового часу, знущається над полоненими і пропагує імперське людожерство і нацизм. І це люди над людьми вчиняють.
А вампірам що? Для них люди - їжа, худоба. Як для нас - зайці, свинки, курки. Можемо пестити зайчика, вдягати свинку у светрика і надягати курочці памперса, щоб вона сидила в кріселку. А можемо з'їсти, зробити з них чоботи або комірець. Тому чому дивуватись, коли вампіри роблять те саме...