[personal profile] foolish_neko
Книга, яка свого часу була заборонена цензурою. Ще дивнішим є те, що написана вона була Даніелем Дефо, автором відомої на весь світ серії про пригоди Робінзона Крузо.
Я вже погано пам'ятаю свої враження від, власне, Робінзона Крузо, але "Молл Флендерс" мені сподобалась. Авторська мова легка і зрозуміла, написано з гумором і без якоїсь надлишкової набожності і побивань, як воно раніше було заведено. Якщо головний герой не взірцевий християнин - має щосекунди побиватись, каятись і творити своє діло крізь сльози, як та мишка. Мабуть, через те, що в книзі пригоди зухвалої і відвертої жінки описані "чоловічою мовою" (усі ж знають, що десь до ХХ сторіччя жінки могли писати тільки любовні романи?). Звісно, автор і сам чоловік, але чого це він героїню свою наділив якоюсь особистістю, еге ж?
>А тепер, як завше, зі спойлерами.Книга - це така собі автобіографія жінки родом із 18 сторіччя. Вона народилася від злодійки у в'язниці, росла в притулку (чи робітничому домі, бо вона змалечку заробляла). Потім цю здібну дитину помітила якась чуйна шляхтичка і забрала до себе на виховання. Там Молл вирісла разом з панськими дітьми, отримала освіту і її звабив старший брат. А потім захотів з нею побратися молодший. На жаль, молодший швидко помер і грошей зробити не встиг. Так Молл вперше залишилася вдовою.
Свою молодість вона провела, підшукуючи вигідний шлюб і щоразу сподіваючись осісти. Але з чоловіками їй не таланило - вони постійно помирали, а один з них виявився її рідним братом (не питайте - читайте)). При цьому вона від кожного чоловіка мала дітей, і не по одному. І я навіть перечитував деякі уривки, але так і не зрозумів, куди за задумом Дефо поділися усі ці діти. Десь трьох вона залишила чоловікам, одного народила у "мадам" і віддала на усиновлення, але в неї було ще щонайменш дві дитини, котрі поділися бозна де. З одним сином вона жила допоки йому виповнилося 5. Це був син від її "покровителя". Потім покровитель вирішив, що нагулявся, а вона вискочила заміж ще двічі. І жодної згадки про сина. Де він зник - не второпаю, можливо Дефо про нього просто забув хД
Коли черговий чоловік помер, а Молл було вже 48, їй довелося йти у крадії. Вона стала доволі успішною крадійкою, накопичила собі на безбідну старість, але не змогла спинитися і втрапила у в'язницю. Там вона зустріла одного з колишніх чоловіків, який якимсь чином примудрився не померти, але був розбійником. Вони там щось мутять і примудряються піти не на шибеницю, а у вигнання до колоній (Америки). І стають плантаторами. Коли їм обом коло 60. І жили вони довго і щасливо (щонайменше до 70).
Взагалі, мені сподобалося. Це доволі феміністична книга. Не знаю з якими думками її писав Дефо, але зрештою жінка у 18 сторіччі аж років до 40 не мала проблем з тим, щоб побратися. Та ще й прожила до 70+. У типовому романі тих часів вона б ще у 30 пішла в монастир з сифілісом і померла там у каятті. А тут усе так позитивно. В деяких моментах навіть кумедно - мені вдалося посміятися. 
Усім раджу. Це як пригодницький роман, тільки про розкуту злодійку.
This account has disabled anonymous posting.
If you don't have an account you can create one now.
HTML doesn't work in the subject.
More info about formatting

Profile

bakaneko

August 2024

S M T W T F S
    123
45 678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 1st, 2025 07:29 am
Powered by Dreamwidth Studios