![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
foolish_nekoКнига, яка свого часу була заборонена цензурою. Ще дивнішим є те, що написана вона була Даніелем Дефо, автором відомої на весь світ серії про пригоди Робінзона Крузо.
Я вже погано пам'ятаю свої враження від, власне, Робінзона Крузо, але "Молл Флендерс" мені сподобалась. Авторська мова легка і зрозуміла, написано з гумором і без якоїсь надлишкової набожності і побивань, як воно раніше було заведено. Якщо головний герой не взірцевий християнин - має щосекунди побиватись, каятись і творити своє діло крізь сльози, як та мишка. Мабуть, через те, що в книзі пригоди зухвалої і відвертої жінки описані "чоловічою мовою" (усі ж знають, що десь до ХХ сторіччя жінки могли писати тільки любовні романи?). Звісно, автор і сам чоловік, але чого це він героїню свою наділив якоюсь особистістю, еге ж?
>А тепер, як завше, зі спойлерами.Книга - це така собі автобіографія жінки родом із 18 сторіччя. Вона народилася від злодійки у в'язниці, росла в притулку (чи робітничому домі, бо вона змалечку заробляла). Потім цю здібну дитину помітила якась чуйна шляхтичка і забрала до себе на виховання. Там Молл вирісла разом з панськими дітьми, отримала освіту і її звабив старший брат. А потім захотів з нею побратися молодший. На жаль, молодший швидко помер і грошей зробити не встиг. Так Молл вперше залишилася вдовою.
Свою молодість вона провела, підшукуючи вигідний шлюб і щоразу сподіваючись осісти. Але з чоловіками їй не таланило - вони постійно помирали, а один з них виявився її рідним братом (не питайте - читайте)). При цьому вона від кожного чоловіка мала дітей, і не по одному. І я навіть перечитував деякі уривки, але так і не зрозумів, куди за задумом Дефо поділися усі ці діти. Десь трьох вона залишила чоловікам, одного народила у "мадам" і віддала на усиновлення, але в неї було ще щонайменш дві дитини, котрі поділися бозна де. З одним сином вона жила допоки йому виповнилося 5. Це був син від її "покровителя". Потім покровитель вирішив, що нагулявся, а вона вискочила заміж ще двічі. І жодної згадки про сина. Де він зник - не второпаю, можливо Дефо про нього просто забув хД
Коли черговий чоловік помер, а Молл було вже 48, їй довелося йти у крадії. Вона стала доволі успішною крадійкою, накопичила собі на безбідну старість, але не змогла спинитися і втрапила у в'язницю. Там вона зустріла одного з колишніх чоловіків, який якимсь чином примудрився не померти, але був розбійником. Вони там щось мутять і примудряються піти не на шибеницю, а у вигнання до колоній (Америки). І стають плантаторами. Коли їм обом коло 60. І жили вони довго і щасливо (щонайменше до 70).
Взагалі, мені сподобалося. Це доволі феміністична книга. Не знаю з якими думками її писав Дефо, але зрештою жінка у 18 сторіччі аж років до 40 не мала проблем з тим, щоб побратися. Та ще й прожила до 70+. У типовому романі тих часів вона б ще у 30 пішла в монастир з сифілісом і померла там у каятті. А тут усе так позитивно. В деяких моментах навіть кумедно - мені вдалося посміятися.
Усім раджу. Це як пригодницький роман, тільки про розкуту злодійку.
Я вже погано пам'ятаю свої враження від, власне, Робінзона Крузо, але "Молл Флендерс" мені сподобалась. Авторська мова легка і зрозуміла, написано з гумором і без якоїсь надлишкової набожності і побивань, як воно раніше було заведено. Якщо головний герой не взірцевий християнин - має щосекунди побиватись, каятись і творити своє діло крізь сльози, як та мишка. Мабуть, через те, що в книзі пригоди зухвалої і відвертої жінки описані "чоловічою мовою" (усі ж знають, що десь до ХХ сторіччя жінки могли писати тільки любовні романи?). Звісно, автор і сам чоловік, але чого це він героїню свою наділив якоюсь особистістю, еге ж?
>А тепер, як завше, зі спойлерами.Книга - це така собі автобіографія жінки родом із 18 сторіччя. Вона народилася від злодійки у в'язниці, росла в притулку (чи робітничому домі, бо вона змалечку заробляла). Потім цю здібну дитину помітила якась чуйна шляхтичка і забрала до себе на виховання. Там Молл вирісла разом з панськими дітьми, отримала освіту і її звабив старший брат. А потім захотів з нею побратися молодший. На жаль, молодший швидко помер і грошей зробити не встиг. Так Молл вперше залишилася вдовою.
Свою молодість вона провела, підшукуючи вигідний шлюб і щоразу сподіваючись осісти. Але з чоловіками їй не таланило - вони постійно помирали, а один з них виявився її рідним братом (не питайте - читайте)). При цьому вона від кожного чоловіка мала дітей, і не по одному. І я навіть перечитував деякі уривки, але так і не зрозумів, куди за задумом Дефо поділися усі ці діти. Десь трьох вона залишила чоловікам, одного народила у "мадам" і віддала на усиновлення, але в неї було ще щонайменш дві дитини, котрі поділися бозна де. З одним сином вона жила допоки йому виповнилося 5. Це був син від її "покровителя". Потім покровитель вирішив, що нагулявся, а вона вискочила заміж ще двічі. І жодної згадки про сина. Де він зник - не второпаю, можливо Дефо про нього просто забув хД
Коли черговий чоловік помер, а Молл було вже 48, їй довелося йти у крадії. Вона стала доволі успішною крадійкою, накопичила собі на безбідну старість, але не змогла спинитися і втрапила у в'язницю. Там вона зустріла одного з колишніх чоловіків, який якимсь чином примудрився не померти, але був розбійником. Вони там щось мутять і примудряються піти не на шибеницю, а у вигнання до колоній (Америки). І стають плантаторами. Коли їм обом коло 60. І жили вони довго і щасливо (щонайменше до 70).
Взагалі, мені сподобалося. Це доволі феміністична книга. Не знаю з якими думками її писав Дефо, але зрештою жінка у 18 сторіччі аж років до 40 не мала проблем з тим, щоб побратися. Та ще й прожила до 70+. У типовому романі тих часів вона б ще у 30 пішла в монастир з сифілісом і померла там у каятті. А тут усе так позитивно. В деяких моментах навіть кумедно - мені вдалося посміятися.
Усім раджу. Це як пригодницький роман, тільки про розкуту злодійку.
