foolish_neko | "Енеїда" І. Котляревський (Reply)

видання ілюстроване А. Базилевичем
Іноді на полицях сімейних бібліотек зберігаються справжні скарби. Як ось це подарункове видання 1969 року, що його подарував друг моєму дідусеві. Дідуся, на жаль, вже давно нема з нами, а книга збереглася. Їй уже 54 роки.
Тішить, що попри час, коли її надрукували, у книзі майже нема відбитку совка. Вона просякнута українським духом. В усіх улюстраціях, в кожному слові - українство. І я знаю, про що кажу. Бо скачав з інету інше видання, збірку трьох найвідоміших творів, і там від зносок усе ригає.
Ілюстрації Базилевича - це окремий витвір мистецтва. Жваві, барвисті, живі. І хоч сама по собі "Енеїда" - травестія і сатира (на відміну від Вергилієвої", що уславляла імператора), ілюстрації виконані з любов'ю та турботою. Не забув ілюстратор і про ледь помітні, але дуже важливі дрібнички, як то традиційні українські куманці на столах, характерні глечики та страви.
Мені дуже пощастило, що у мене вдома є ця книга.
>Про те, що Енеїда - геніальний витвір мистецтва, про який ще за часів самого Котляревського віщували, що вона увійде у віки, нема й мови. Мені здається, що тут краще почитати літературознавців, бо я точно не зможу краще за них пояснити культурну, літературну, історичну, народну цінність цього скарбу.
Про що можу особисто я судити, як простий читач, то це про сприйняття твору з особистої точки зору.
Енеїда легка, грайлива, ритмічна. Її приємно читати. Особливо людям, які поціновують віршову форму і добре її сприймають. В мене з цим складнощі, але все одно Енеїда не може не сподобатись. Вона весела, ніби панібратська. Розмовляє з читачем як з другом. Вона одночасно оспівує героїв, але й кепкує з них. Не вивищує ні козаків, чиї подвиги описує, ні богів Олімпу, ні правителів. У цьому, здається, і криється українська душа. Вільна й незалежна, яка не знає сліпого поклоніння.
Також дійсно раджу перед Котляревським прочитати Вергілія. Це складно, але вартує того. Сюжет краще розкривається. Видно, де Котляревський посилається на оригінал, звідки які події взято, а де він підлаштовує античний сюжет під українські реалії. Де з чим я, до речі, не погоджуюсь. Мені не подобається як Котляревський змінив образ Камілли. У Вергілія вона оспівується як прекрасна, смілива амазонка, воїтелька, а Котляревський зробив із неї негарну кентаврицю. Він, звісно, і над Турном посміявся, і багато над ким ще, але ось ця заміна Камілли мені не сподобалась.
Гадаю, Енеїду треба читати з розумінням. Зі знанням витоків. Бо якщо просто зубрити як на уроці літератури і сліпо повторювати про геніальність та значущість, втрачається усе задоволення. Енеїда - це жартівливий переказ Вергілія, знання його поеми додає глибини. А ще читати примітки - добре і важливе заняття (якщо в них не пригадують малоросію у кожному слові, буе).

вподобати на тамблері