bakaneko

Арка з Конан Дойлем - то просто скарбничка з фреймами Танаки. Він там такий 

Мені трохи набрид мій типовий темний багоас, який кочував з одного соулсборну до іншого, тож я зробив собі світлого багоаса!
Це був хороший день для нього, між іншим. Мейковер, приємна прогулянка...
...пестування віслюка.

По всій Україні другу годину триває повітряна тривога. За вікном лунають вибухи. Повідомляється про влучання у житловий будинок в Солом'янському районі, є постраждалі та загиблі.

Люди просто готувались до свята. Готували святкову вечерю, прикрашали ялинку, розкладали подарунки для дітей, дивились святкові мюзикли по тв. Більше нема святкової вечері, нема ялинки. Хтось помер, не доживши до свята.

Сьогодні я від щирого серця бажаю усім росіянам такого ж чудового, святкового, незабутнього нового року, як у нас. Нехай ваша йобана шуба смакує як попіл зруйнованих будинків, як кров загиблих українців, що вже не почують курантів. Нехай ваші мандарини пахнуть димом над палаючими дитячими садками. Нехай замість святкового передзвону вам чуються болісні крики тих, кого катують ваші ж громадяни на окупованих територіях. Зі святом, блядь.

Якщо спробувати іронічно та з гумором підсумувати геть усі твори Азімова, то я б, наразі, сказав так: Азімову легше уявити собі процес мислення ШІ, позаземні негуманоїдні цивілізації, апокаліпсис, смерть та зародження зірок, аніж жінку, що рівна чоловікові. Навіть у найвіддаленіших галактиках, населених буквально червоними ктулхами, жінки цих ктулху - домогосподині. 
І це трохи кумедно - розуміти, як епоха та дотичні їй соціальні конструкти обмежують уяву людини. Хоч в нього й є жінки-науковиці, жінки-дослідниці, але їх мізерно мало. Людина могла уявити собі практично все, що завгодно, але не могла вийти за межі такої примітивної речі, як міжстаттеві упередження.
Чи то тільки мені так здалося?
Якщо не зважати на цей доволі кумедний момент, то мені дуже сподобалась творчість Азімова. Те, як він викладає свої думки, створює світи. Дуже приємно читати.
( <img )

Дуже цікавий македонський горор-фільм. Незвичний, але мені сподобався. Саме тому, що він нетиповий, не за набридлим сценарієм з дурними головними героями і скрімерами.
Візуально дуже красива картина. Заглиблює у фольклор Македонії. Розмовляє з глядачем не словами та "статтями з вікіпедії", а образами і почуттями. В цьому фільми дуже мало розмов та діалогів, ми познаємо цей світ разом з головною героїнею. Бачимо все її очами, чуємо її сум'ятні думки.
Він точно не схожий на ті фільми, що штампують конвеєрно щороку, які майнуть перед очима й не запам'ятаються, бо схожі на сотню інших. Цей - інакший.

Це збірка оповідань Майрінка, видана ще 1999 року. Як зазначено на титульній сторінці - "у виданні повністю збережено авторський правопис".
Ця добірка дала мені остаточно зрозуміти, що Майрінк - не мій автор. Я його не розумію. З усієї добірки мені сподобалась лише одна оповідь, яка на початку видалась ґротескною і шаленою, але потім до мене дійшов гумор.
( <img )

Книга, яка свого часу була заборонена цензурою. Ще дивнішим є те, що написана вона була Даніелем Дефо, автором відомої на весь світ серії про пригоди Робінзона Крузо.
Я вже погано пам'ятаю свої враження від, власне, Робінзона Крузо, але "Молл Флендерс" мені сподобалась. Авторська мова легка і зрозуміла, написано з гумором і без якоїсь надлишкової набожності і побивань, як воно раніше було заведено. Якщо головний герой не взірцевий християнин - має щосекунди побиватись, каятись і творити своє діло крізь сльози, як та мишка. Мабуть, через те, що в книзі пригоди зухвалої і відвертої жінки описані "чоловічою мовою" (усі ж знають, що десь до ХХ сторіччя жінки могли писати тільки любовні романи?). Звісно, автор і сам чоловік, але чого це він героїню свою наділив якоюсь особистістю, еге ж?
( <img )

Волаю.
Теперь дещо більш зрозуміло, як вони вірять у маячню про 400к втрат, жидо-рептилоїдів, десант смертельних комарів на байрактарах тощо.
Вони там і капцю поклонятися почнуть, якщо їм так влада скаже.

Watch on YouTube

Я придбав електронний варіант цієї книги на хвилі свого захоплення 18-19 сторіччями в літературі. Хоча, кого я обманюю, я просто старушенція, яка читає класику і нічого не тямить у сучасній літературі. Тиждень тому я з подивом виявив, що чомусь у мене в пам’яті ця книга змішалася з екранізацією “Скверу Вашинґтона”, але насправді я вже забув нащо її купував, чому хотів прочитати і взагалі як відшукав. Але ось, вона вже придбана і прийшов час її прочитати. Назагал: мені сподобалось, але не так, як ви (уявні і неіснуючі) можете подумати.
Стислий переказ без зовсім вже кричущих спойлерів: це історія про нещасливе кохання одного довбня протягом усього життя у той чай, коли він міг би мати зправжнє зворушливе кохання удома. Мені ця фабула нагадала сюжет “Назви мене своїм ім’ям” (якого я не читав, але засуджую чув), якщо ви розумієте про що я.  
А тепер зі спойлерами.

( <img )

Нарешті я дочитав "Джонатана Стрейнджа та м-ра Норрелла", яку придбав ще влітку, українською мовою.
Ця книга вже стала невід'ємною частиною мене і моїх уявлень про Англію та англійський фольклор. Я можу безкінечно вихваляти її: неперевершена, захоплююча, дивовижна, чарівна, неймовірна, магічна, глибока, багатошарова. Нескінченно можно виголошувати похвали і жодна з них не буде зайвою. Мені забракне слів аби передати наскільки ця книга довершена і ідеальна. Я без жодних сумнівів можу сказати, що це моя улюблена книга. Єдина книга, котру я перечитав уже вчетверте і не хочу спинятися.
Ця книга змінила мій світ. Жодний твір не вражав мене так глибоко і не захоплював.І тому моє обурення українським виданням не має меж.
Я дуже вдячний перекладачеві, робота над перекладом дійно неймовірна. Я дізнався багато слів, яких досі ніде не зустрічав. Перекладач зміг передати відчуття від мови оригіналу, переклав твір влучно, зі збереженням стилю автора і в багатьох місцях дослівніше і краще переклав ніж у російському перекладі. Тут у мене нема і не може бути нарікань.
Також я вдячний М. Назаренку за його аналіз твору, оповідь про деякі нюанси та частини біографії С. Кларк, без яких розуміння її витвору не є досконалим.

І все це спаплюжила жахлива робота коректора (або хто текст мав вичитувати). У книзі за 550грн, з якісною обкладинкою, хорошим друком, я нарахував близько 150 обдруківок. Десь 120 сторінок з 800+. Як взагалі таке можна було допустити? Як ця книга пішла у друк з очевидними обдруківками типу "ы" замість "і"(вочевидь, перекладач випадково не перемкнув розкладку на клавіатурі), з "в" замість "а" або випадковим "г" замість "ґ". Це просто ганьба. І по тексту видно, що переклад був з англійської мови, тобто не запідозриш, що хтось тупо переклав російський переклад. Це просто помилки машинного набору. І хтось їх не виправив.
Дуже сумно. Це прекрасна книга. І такий сором. Купивши книгу за такі кошти і побачивши там оце, чи схоче хтось ризикувати ще раз? І чи не виникне у читачів враження, що це якась другорядна бульварна книжка, якщо її так недбало вичитували і допустили у друк з такою кількістю обдруківок?
І це ж не фанатський переклад десь в інтернеті. Це офіційне видання книги в Україні. Я у розпачі і взагалі у шоці від того, як це можна було таке зробити. Написав про це у відгуках на сайті видавництва, але відгуки вони не публікують)))0)) Проте, книги вже чомусь нема в наявності, навіть і не знаю чому))
Не так шкода грошей, як соромно за таку якість видання і зіпсовані враження. Я хотів придбати улюблену книгу у паперовому вигляді, віддячити за її переклад таким чином, а побачив там таку образу письменниці. Сподіваюсь, та людина, яка це вичитувала, у видавництві більше не працює і не підкладе їм ще одну таку свиню.