В Україні шосту годину триває тривога.
І нащо я вранці їхав до метро? Тільки гроші витратив і просидів на станції, доки десь поряд не гепнуло. Думав, поки доїду тривога мине.
Дістався дому - ще чотири рази гепнуло.
Тиждень почався... енергійно.

Нещодавно дізнався, що на тамблері є не така вже й мала українська спільнота. Тепер розмірковую, чи не спробувати вести блог там... Є хтось звідси на тумбі?

( <img ) 

Вчора повернулись з туру на Тернопільщину.На жаль, війна відчувається усюди, на кожному кроці. Навіть в більш-менш спокійних та побутових речах. В готелі, де ми зупинились, квартирувались військові. А ще нашому гідові доводилось коригувати розклад згідно з комендантською годиною. Але ці три дні були свіжим подихом, який відволік від буденності, повітряних тривог і новин.
( <img )

Сьогодні продовжив хрестовий похід проти сміття і пилозбірників.
Перебрав шухляди в буфеті. Чого там тіки не було - кипа паперу (порвані клаптики роздруківок, вирвані з зошитів сторінки, порізаний а4) про всяк випадок, а-ну треба буде щось написати а блокнот тоді нащо, аплікатор Єлізарова, ПУЧОК МАМИНОГО ВОЛОССЯ, ЯКОМУ РОКІВ 35 ("я думала може комусь з вас на шиньон"-____-), стрічка шкіри для заточування лез, якісь еластичні стрічки, поламаний калькулятор, перелік контор таксі 20-річної давнини, клаптик шпалер, поламані олівці, якусь заплямовану совєтську електробритву, інструкцію до праски, якої вже нема, інструкцію і чохол до нокії 3220, якісь скляні трубочки, набір з соломинок для напоїв (які ніколи не використовувались і до тогож в іншій шухляді були складені трубочки з макдональдсу).
А цього тижня ще з антресолів змусив її викинути жестяні банки з-під якогось їдла, які вона зберігала на випадок "якщо хтось пектиме паски". Це ж навіть не нормальні кулінарні формочки, це жестяні банки з-під чогось, до того ж сама вона ніколи в жітті не пекла паски, тим паче їх не випікав дідусь хД
Я щоразу дивуюся цим обсягам сміття. Ото класне життя було в совєцькому союзі, що люди на все життя навчені зберігати навіть відрізане волосся. І як спробуєш це все повикидати, то треба 10 хвилин переконувати, що можна собі придбати за потреби і нормальні, пристосовані для цього формочки для випікання, і нові олівці, і якісну перуку, і блокнота, і не зберігати старезну почовгану стрічку для заточування леза, а купити одноразову бритву. Воно ж на підкорці вже, що нічого нема, нічого не можна купити, усе треба використовувати доки воно в пил не розсиплеться зі старості. І навіть банки з-під їжі не треба викидати, в них же можна паски випікати (залишити для онуків, якщо не випікаєш ні ти, ні твоя донька).
счатливоє совецкое детство

Дуже файну знайшов світлину.
Їй вже більш як 12 років. Мама тут ще тоді "фотошопила" Арчіку очі, щоб прибрати червоне сяйво зінниць. Він тут дуже гарний, просто красень.
І вже нема ані його, ані песика - Даміка.
Досі не можу повірити, що тепер побачу його мордочку лише на світлинах. І вже ніколи не зможу почути як він муркоче.

Інколи рекомендації ютьюбу дуже тішать. Мені випадково викинуло канал про дівчину, яка постійно навідується до капсульних готелей.

Watch on YouTube

Я з дитинства люблю такі маленькі замкнені простори, тож приємно на них дивитись. І взагалі, Японія чи не найкрасивіша країна у сенсі містобудівництва, практичності життя, новацій. В них дуже охайно і сучасно усюди. Ось де люди дійсно живуть у майбутньому.
Мені б дуже хотілось колись побувати в Японії (але я розумію, що, скоріш за все, ніколи не потраплю кудись сильно закордон через брак коштів та соціальну тривожність).
А ще натрапив на схожий канал, але з трохи ширшою тематикою. Не тільки про капсульні готелі, а й про інші місця, де мандрівники можуть залишитись на ніч або провести час у дорозі.

Watch on YouTube

Я вже так хочу у відпустку. Сподіваюсь, зможу цього літа поїхати до Румунії. Може нарешті побуваю в Трансильванії. Було б чудово. Поїхати кудись і провести кілька днів у мирному житті, там, де знаєш, що точно не влучить російська бомба.