foolish_neko | (no subject)

Вчора повернулись з туру на Тернопільщину.На жаль, війна відчувається усюди, на кожному кроці. Навіть в більш-менш спокійних та побутових речах. В готелі, де ми зупинились, квартирувались військові. А ще нашому гідові доводилось коригувати розклад згідно з комендантською годиною. Але ці три дні були свіжим подихом, який відволік від буденності, повітряних тривог і новин.
>Першого дня ми по виїзді з Києва (5 годин в дорозі, в мирні часи це мабуть мав бути нічний переїзд) попрямували у Вишнівець. Там нам провели екскурсію палацом Вишнівецьких. Він дуже красивий ззовні і зсередини, але вікна закриті дошками (щоб зали не засипало склом при ракетному ударі рф). Дізнався багато цікавого про Вишнівецьких, але маєток почали реставрувати відносно недавно, тож там і до війни багато чого було привезено з інших історичних пам'яток. А через агресію рф експонати повивозили в сховища. Але меблі лишилися, не було відчуття пустоти. Та й екскурсовод доклала зусиль, щоб нас зацікавити.
До того ж, 2022 рік - це не перший рік, коли рф нищить спадок України. В маєтку є стенд зі світлинами того, як пишно виглядав палац Вишнівецьких до того, як сюди прийшла рф під час першої світової.

Краєвиди навколо маєтку дуже красиві. А ще в них на території живуть кози та віслючка.

Взагалі, я цьогоріч якийсь депресивний (чого б це раптом х)), тому фотографував мало і якось без захвату. Настрій реально був пригнічений. Порівняно з минулими роками я взагалі не отримав морального вдоволення від відпустки. Але це не через те, що поїздка була поганою. Я так само закинув свій три- чи чотирирічний марафон читання класики і не можу змусити себе читати щось знов. Війна погано впливає на бажання жити.
Так от. Після Вишнівця нам влаштували вечірню екскурсію Тернополем. Зазвичай я ~~прослуховую~~ забуваю імена екскурсоводів одразу після екскурсії, але тебе, Богдане Батьковичу, я запам'ятаю надовго

Чомусь екскурсовод вирішив, що я маю попрацювати асистентом. Він окупував мою долоню, щоб потерти статую аїстів, посадив мене навпроти скульптури панянки "Випадкова зустріч" (скульптура оригінально складалася з двох жінок, які спілкувались на лавиці, але одну з них викрали у 2003 році), щоб я символізував другу панянку, а потім ще згадав мене у жарті типу "От якби я хотів зізнатись в коханні Баканеко, то я мав би...". Я грішу на те, що вдягнув футболку з іграшковим кроликом у кишенці.
Після екскурсії ми та ще двоє жінок з нашої групи пішли до ресторану. Я, як людина, якій нема кому смажити шашлики влітку, їв шашлик. А ще спокусився на лимонад та віденську вафлю. Враховуючи те, як щедро годують в турах, вважаю це помилкою, бо я ледь не луснув.
Але лимонад та вафля виглядали круто. На смак лимонад з тоніком, направду, таке.

Готель мені сподобався. Він був тризірковий і я, якщо чесно, не очікував, що три зірки - це отак. Новенький чистенький ремонт, в номері були запаковані одноразові капці, рушники, мило і гель-шампунь в дозаторах, безкоштовна вода, кондиціонер, телевізор, нормальний безкоштовний вай-фай. Все охайно і сучасно. Особливо мене вразив замок, який відмикається карткою. І кондиціонер вмикається тільки якщо закриті вікна. Коли я дивився відео про японські готелі, я увсесь час думав "ого, оце технології!". А, виявляється, ці технології навколо мене хД
Другого дня нас повезли на екскурсію до Збаразького замку. На місці виявилось, що в цей же час вступники місцевого воєнізованого закладу давали присягу. Біля третини майбутніх захисниць були (раптово) дівчатами. Поки нам проводили екскурсію замком, надворі грав гімн і студенти присягалися. Було трохи ніяково.
Замок дуже красивий. Там було аж два зали з круглими столами. Вистачило б на двох ~~гетьманів~~ королів Артурів з лицарями. Взагалі, прикольно усвідомлювати, що козаки - це українське лицарство. Інтер'єри дуже гарні, особливо меблі з пластинами із черепашачих панцирів (ображати черепашок - зась). А ще там є стенд на пам'ять місцевих героїв Небесної сотні.
Більшість світлин темні, бо вікна закриті дерев'яними заслонами зі зрозуміло яких причин.

Ще на території замку діяла виставка робіт Володимира Лупійчука. Дуже талановита людина була.

Надвечір знов пішли вечеряти у ресторан. Це був ресторан на парковому ставку, в нас у парку Перемоги теж є схожий. Тільки цей стилізований під корабель, має назву "Ковчег", а спеціалізований на грузинській кухні. Тож я знов їв шашлик

А ще вперше в житті спробував хачапурі по-аджарські. Смачне. І лимонад в них смачний був. Взагалі, я думав, що за ці три дні обіжрався так, що перетворюсь на колобка, але ні. Приїхав додому, зважився і навіть важу трошки менше, ніж напередодні від'їзду. Не знаю як так хД
Друга половина другого дня і третій день були для нас повторенням минулого, бо ми вже були в цих місцях, коли їздили в тур до Кам'янця-Подільського. Але дещо нове всеж побачили. Нам показали ботанічний сад і завели всередину собору. Виявляється, там є ікона, присвячена захисникам України.

Вона вже не нова, ще 2014 року. Довкола зображення св. Георгія - емблеми усіх полків ЗСУ. Білий голуб зображений у вигляді Тризуба. Ну і здогадайтесь кого простромив спис і топчуть кінські копита. Підказка - це не зовсім змій, радше курка...
А у підвалах собору (які наразі діють як бомбосховище і облаштовані для підземного богослужіння) ось така гарна люстра зеленого поняття не маю, як воно правильно називається. З тризубами.

Ось такі три дні.
Взагалі, усім раджу Країна.юа. Гарний тур-оператор, мені вони дуже подобаються. Жодного разу не розчарували. Усі ексурсії цікаві, гарно організовані, готелі добре підібрані, гіди класні.