(no subject)

Сьогодні продовжив хрестовий похід проти сміття і пилозбірників.
Перебрав шухляди в буфеті. Чого там тіки не було - кипа паперу (порвані клаптики роздруківок, вирвані з зошитів сторінки, порізаний а4) про всяк випадок, а-ну треба буде щось написати а блокнот тоді нащо, аплікатор Єлізарова, ПУЧОК МАМИНОГО ВОЛОССЯ, ЯКОМУ РОКІВ 35 ("я думала може комусь з вас на шиньон"-____-), стрічка шкіри для заточування лез, якісь еластичні стрічки, поламаний калькулятор, перелік контор таксі 20-річної давнини, клаптик шпалер, поламані олівці, якусь заплямовану совєтську електробритву, інструкцію до праски, якої вже нема, інструкцію і чохол до нокії 3220, якісь скляні трубочки, набір з соломинок для напоїв (які ніколи не використовувались і до тогож в іншій шухляді були складені трубочки з макдональдсу).
А цього тижня ще з антресолів змусив її викинути жестяні банки з-під якогось їдла, які вона зберігала на випадок "якщо хтось пектиме паски". Це ж навіть не нормальні кулінарні формочки, це жестяні банки з-під чогось, до того ж сама вона ніколи в жітті не пекла паски, тим паче їх не випікав дідусь хД
Я щоразу дивуюся цим обсягам сміття. Ото класне життя було в совєцькому союзі, що люди на все життя навчені зберігати навіть відрізане волосся. І як спробуєш це все повикидати, то треба 10 хвилин переконувати, що можна собі придбати за потреби і нормальні, пристосовані для цього формочки для випікання, і нові олівці, і якісну перуку, і блокнота, і не зберігати старезну почовгану стрічку для заточування леза, а купити одноразову бритву. Воно ж на підкорці вже, що нічого нема, нічого не можна купити, усе треба використовувати доки воно в пил не розсиплеться зі старості. І навіть банки з-під їжі не треба викидати, в них же можна паски випікати (залишити для онуків, якщо не випікаєш ні ти, ні твоя донька).
счатливоє совецкое детство