(no subject)

[foolish_neko]

Все ще читаю цикл про Ді.
Гадаю, моєю улюбленою частиною буде шоста книга - "Проща священного та мирського".
>Не можу сказати, що там якийсь збалансований сюжет і вражаючі події, але мені дуже полюбилася одна з головних героїнь - похила жінка за йменням Бабця-Гадюка.
Ця бабця займалася тим, що визволяла викладених Аристократами людей і повертала їх додому. Цього разу вона змогла врятувати юначку Тае. Вона найняла двох Мисливців (до речі, у всесвіті Ді Мисливці бувають різні за фахом, хтось спеціалізується на вбивстві Аристократів, себто вампірів, дехто вбиває одних чудовиськ, другі інших), щоб допомогли їй перетнути велику пустелю між тим селищем, куди вона самотужки довезла Тае, та селом, де жили брат і невістка врятованої. Але, побачивши Ді, бабця вирішила нав'язатися йому, бо зрозуміла, що він сильніший за двох разом узятих Мисливців, яких вона винайняла раніше.
Вона хотіла найняти Ді за гроші - він відмовився, вона просила його про допомогу - він відмовився. Зрештою сказав: "Я не можу вам заборонити йти мені услід". *закочую очі* Взагалі, у Кікучі дуже розвинене оце бісяве "я напишу який мій герой крутий, але тільки на словах, бо відображати це в сюжеті я не стану". Постійно в нього тільки на словах Ді такий відлюдкуватий, байдужий, сміливий і може дати відсіч набридливій бабці, а на ділі - оой, нуу, цейво, ходім зі мною, як хочте.
Так от. Про Бабцю-Гадюку. В юнацтві вона володіла крамницею одягу, шила його, але потім щось трапилося і вона подалася виручати викрадених Аристократами людей. І ця Бабця рулить. Буквально. Вона встановлює свої правила.
Мені дуже панує її позиція "Я захищаю своїх опвкуванців навіть якщо доведеться вмерти поки не діставлю до дверей рідного дому, а що після - мене не турбує". По-перше, це слушна думка, треба вміти дистанціюватися від клієнтів і не перейматися кожною їхньою проблемою до кінця їхніх днів. По-друге, це слова професіонала, який бездоганно виконує свою роботу - їй заплатили за те, щоб вона визволила людину і повернула додому, вона це зробить навіть ціною власного життя, а потім вже нехай врятованими родичі опікуються.
А ще мені сподобалося, що вона хотіла позбавити дитини Тае, яка виявилася вагітною від Аристократа (і в мене є здогадки, що від батька Ді). Не те, що Ді пролайфовець сраний. Що правда, робити аборт, не питаючи саму Тае, ідея така собі. Але на контрасті повального пролайфу в ранобе Кікучі це вже стейтмент.
Коротше, Бабця - це прямо свіжий подих фемінизму в цих дрочильних патріархальних книжках.
Але... Бабцю вбили наприкінці. 

Але сьогодні я хотів написати не про це. Мене надихнув на роздуми один момент у сьомій книзі. Аристократи в книжках (тобто з погляду звичайних людей) - свинойоби кончені. Чого вони там не витворяли, так би мовити, вбивали, грабували, ґвалтували гусей.
І нинішня головна героїня сказала Ді: "Я впевнена, ти на власні очі бачив красу і неперевершеність цивілізації, яку залишило по собі Панство (тут опис заможності, величі і наукового прогресу)... Чому ж вони були такими жорстокими? (опис їхніх звірств) Гадаю, що краса цивілізації не має ніякого відношення до моральних якостей раси, що її створила.

Ну... Так? Он у нас нібито 21 століття, в космос літаємо, коллайдер запускаємо, робимо ГМО, будуємо нереальні будівлі, сади, парки, створюємо книги і картини. І в той же час русня чинить геноцид цілої нації, скидає на житлові будинки заборонені в усьому світі боєприпаси, нехтує законами військового часу, знущається над полоненими і пропагує імперське людожерство і нацизм. І це люди над людьми вчиняють.
А вампірам що? Для них люди - їжа, худоба. Як для нас - зайці, свинки, курки. Можемо пестити зайчика, вдягати свинку у светрика і надягати курочці памперса, щоб вона сидила в кріселку. А можемо з'їсти, зробити з них чоботи або комірець. Тому чому дивуватись, коли вампіри роблять те саме...