foolish_neko | "Зачарована Десна" О. Довженко

Знайшов ще одну перлину домашньої бібліотеки. Колись її подарували бабусі на 8 березня. Книга дуже красиво оформлена. Ілюстрації неймовірні. Навіть сама палітурка - суцільний малюнок. Не дарма називається "кіноповістю".

>Повість дуже мальовнича, пейзажна. Є в ній й характерна українська туга, що так чи інакше присутня у багатьох класичних творах, й милування природою, й дитячі мрії. Оповідь є побутовою, буденною. Яскраво та натхненно Довженко розповідає про своє дитинство та дива, що його супроводжували.І навіть у цій повісті можна відслідити, як країна-гній пригнічувала українство. Сільські попи розмовляють українською, проте святе писання цитують російською. Шкільний вчитель, людина освічена та пихата, розмовляє російською. Він питає в батька Олександра: "Как єґо зовут?" - "Сашко". І той каже: "Алєксандр!". Ось так навіть у автобіографічній повісті вбачаються наслідки заборони української мови на державному рівні та пропаганда думки, що українська є мовою селянства, а не освічених людей - духовенства, вчителів, спеціалістів...
В цілому, мені сподобалось. Дуже образно, не без гумору, з любов'ю до свого дитинства та рідної землі. Й ілюстрації красиві.